Щоб виховати хорошу людину психологи, вихователі та учителі радять батькам приділяти якомога більше уваги дітям. Але значення «приділяти увагу дітям» батьки сприймають по-різному, для когось це – усесторонній контроль, дотримання режиму чи повна свобода…
Як поводять себе батьки?
Часто такі рекомендації як «приділяйте увагу дітям» батьки сприймають досить буквально. Вони контролюють домашнє завдання, займають дитину усіма можливими розвиваючими курсами, гуртками та секціями, вказують як і що робити, що правильно а що ні, з ким дружити і як себе поводити. Все це направлено на те, щоб виховати розумну, цілеспрямовану людину, що зможе бути керівником, а не під обслуговуючим персоналом. З однієї сторони все доволі просто, батьки намагаються приділяти увагу дітям, турбуючись про їхнє майбутнє.
Але з іншого боку, як таку «турботу» розцінюють діти? Зі сторони дітей така увага батьків сприймається як наглядач і керівник їхнього життя, що знає «як краще» і переслідує на кожному кроці.
На справді ж батьки приділяють увагу не дітям, а їх досягненням та успіхам, здібностям, недолікам. А дитині залишається лише «виростеш – зрозумієш», чи «це все для твого майбутнього».
Як правильно приділяти увагу дітям, щоб вони були щасливими?
Для повного щасливого дитинства своїх чад, батькам потрібно лише пам’ятати, що немає чіткого плану, настанови чи інструкції при якій дитина буде відчувати себе в тій чи в іншій мірі щасливою.
При всій зайнятості своїх дітей, їх підготовкою у доросле життя, батькам варто звертати увагу і на їх особисте життя та емоції. Адже справжнім життям для дітей є їх психологічний та емоційний настрой. Діти яким
батьки дозволяють бути собою: безпосередніми, смішними, активними – є набагато щасливішими. Коли мама з батьком розділяють інтереси дітей, грають з ними в ігри (що не пов’язані з навчанням і можливо навіть безглузді), дурачаться, планують
вихідні та в останній момент їх міняють, вигадують історії, казки, малюють (просто каляки-маляки), доводять логічне до абсурду… тобто проводять час з дітьми за їхніми правилами. Такі емоційні моменти з життя запам’ятаються набагато більше і яскравіше, аніж інтелектуальні ігри, чи походи на фортепіано.
Приділяючи увагу дитині, батькам варто і самим стати їхнє місце. В такі моменти не лише дитина , але і дорослі отримують приємні і яскраві емоції. Батьки стають емоційно ближчими до дітей, а віддаючи та наповнюючи їх енергією, можуть отримувати повну віддачу уже у сфері навчання. Окрім того, діти, що не мають дефіциту уваги легше входять у доросле життя.
Тобто все що потрібно це любов та увага батьків, і перш за все увага емоційна, що закладається прямо в душу дитини. А таку увагу дітям можуть подарувати кожні батьки.